Тюлька — точно всім відома рибка. Якщо ви любите пити пиво, то, напевно, чудово з нею знайомі. Ця маленька рибка — напевно, найдоступніша і найдешевша закуска до пінного напою. Пов’язано це з багатьма факторами.
І в солоній, і в прісній воді
По-перше, тюлька поширена в Україні. Загроза зникнення їй досі не загрожує. Більше того, це одна з найчисленніших риб Азовського моря, якою годують навіть свиней.
Є тюлька і біля чорноморського узбережжя. Причому її не дуже турбує солоність води. Окремі популяції тюльки зуміли піднятися по Дніпру і активно заселити прісні води Каховського і Кременчуцького (вона навіть стала там об’єктом промислу).
Що вже казати про азовську тюльку, яку колись ловили, просто перегороджуючи Таганрозьку затоку мережами. Зараз до її промислу ставляться дбайливіше і використовують із цього гаманцеві неводи.
Тюлькін портрет
Тюлька відносяться до сімейства оселедцевих і від своїх родичів відрізняється сильно стислим з боків тілом. Якщо ми проведемо пальцем по її черевцю, то виявимо добре розвинений кіль із 24-30 шипуватих лусочок. Плавники у тюльки прозоро-білі. Плям на тілі немає, спина — зеленувато-сіра, а боки, як і у багатьох оселедцевих, — сріблясті. Загалом, звичайна непоказна рибка, та ще й маленька. Звичайна довжина чорноморо-азовської тюльки — 4-7 см, а вага — 7-8 г. Каспійська тюлька більша і може досягати 11 см.
Очі у цієї рибки досить великі — з чорною зіницею та сріблястою окантовкою. Рот — маленький, беззубий, з видатною вперед, нижньою щелепою. Тому основний видобуток тюльки — зоопланктон, що складається з крихітних віслоногих рачків.
Тюлька — риба пелагічна, тобто живе в товщі води. Зграї тюльки ведуть активне життя лише у світлу пору доби. Тому, щоб залучити цю рибу вночі, рибалки спеціально включають світло.
Нерест тюльки
Як неважко здогадатися по ареалу, тюлька дуже любить тепло. Велику частину часу азовська тюлька проводить далеко від берегів. До берегів підходить переважно навесні під час нересту. У цей час тюльки намагаються триматися у воді з найменшою солоністю — у лиманах, затоках та гирлах річок.
Зазвичай самки кидають близько 3 тисяч ікринок. Кожна ікринка має багато жовтка та велику темну жирову краплю, завдяки якій тримається біля поверхні води.
При високій температурі води (20-23 градуси) вже за тиждень з ікринки вилуплюється малюк. Живе тюлька недовго – 3-4 роки, тому дозріває швидко.
Риба-сарделька
Враховуючи маленькі розміри, ловити чорно-азовську тюльку на вудку не має жодного сенсу. Натомість цю рибу активно промишляють мережами ще з 1930-х років.
Через ті самі розміри тюльку ніхто не чистить. Її їдять повністю — вкупі з лускою, кістками і плавниками, залишаючи на столі лише великооку голову і крихітні начинки.
Такий спосіб вживання не тільки зручний, але ще й надзвичайно корисний. Адже найбільша концентрація корисних мікроелементів (хлору, нікелю, фтору, натрію, кальцію, йоду та ін.) міститься якраз у кістках та плавниках. Парадокс, але цих мікроелементів у тюльці навіть більше, ніж у осетрині! Крім того, ця риба є низькокалорійною (88 ккал на 100 г).
Найпопулярніша і найдешевша — слабосолона і в’ялена тюлька (копчена коштує втричі дорожче). Саму ж вгодовану можна купити восени — до жовтня жирність цієї риби може сягнути 20-26%. А ось під час та після нересту тюлька сильно худне, і її жирність падає до 4-6%.
Особливо люблять цю рибу в Одесі, де її ласкаво кличуть апетитною прізвисько «сарделька». Її одесити не лише в’ялять, солять і коптять, а й виготовляють із неї консерви — т.зв. «домашні шпроти», використовуючи для цього лише олію, а й чайну заварку.